| Chapter 9 |
1 | ¶ А Йов відповів та й сказав:
|
2 | Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?
|
3 | Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...
|
4 | Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?
|
5 | Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.
|
6 | Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.
|
7 | Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.
|
8 | Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,
|
9 | Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.
|
10 | Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...
|
11 | Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...
|
12 | Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?
|
13 | Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,
|
14 | ¶ що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,
|
15 | я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?
|
16 | Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,
|
17 | Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...
|
18 | Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.
|
19 | Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?
|
20 | Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...
|
21 | Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...
|
22 | ¶ Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...
|
23 | Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...
|
24 | У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?
|
25 | ¶ А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,
|
26 | проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...
|
27 | Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,
|
28 | то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...
|
29 | Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?
|
30 | Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
|
31 | то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...
|
32 | Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,
|
33 | поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...
|
34 | Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,
|
35 | тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...
|