| Chapter 90 |
1 | ¶ Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
|
2 | Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
|
3 | Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
|
4 | Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...
|
5 | Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
|
6 | уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!
|
7 | ¶ Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
|
8 | Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
|
9 | Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...
|
10 | Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...
|
11 | Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
|
12 | ¶ Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
|
13 | Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!
|
14 | Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
|
15 | Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
|
16 | Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
|
17 | і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!
|