| Chapter 16 |
1 | ¶ Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика.
|
2 | ¶ Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь.
|
3 | ¶ Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої.
|
4 | ¶ Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла.
|
5 | ¶ Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини!
|
6 | ¶ Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого.
|
7 | ¶ Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею.
|
8 | ¶ Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я.
|
9 | ¶ Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь.
|
10 | ¶ Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться.
|
11 | ¶ Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його.
|
12 | ¶ Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю.
|
13 | ¶ Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
|
14 | ¶ Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
|
15 | У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
|
16 | ¶ Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
|
17 | ¶ Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
|
18 | ¶ Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
|
19 | ¶ Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
|
20 | ¶ Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
|
21 | ¶ Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
|
22 | ¶ Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
|
23 | ¶ Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
|
24 | ¶ Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
|
25 | ¶ Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
|
26 | ¶ Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
|
27 | ¶ Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
|
28 | Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
|
29 | ¶ Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
|
30 | Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
|
31 | ¶ Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
|
32 | ¶ Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
|
33 | ¶ За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
|