| Chapter 30 |
1 | ¶ Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я!
|
2 | Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
|
3 | і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
|
4 | Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
|
5 | Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
|
6 | До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
|
7 | ¶ Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
|
8 | віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
|
9 | щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
|
10 | ¶ Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
|
11 | Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
|
12 | покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
|
13 | покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
|
14 | Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
|
15 | ¶ Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
|
16 | шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!
|
17 | Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!
|
18 | ¶ Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:
|
19 | дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!...
|
20 | Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!...
|
21 | Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
|
22 | під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,
|
23 | під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!...
|
24 | ¶ Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:
|
25 | мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;
|
26 | борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
|
27 | немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;
|
28 | павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!
|
29 | ¶ Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:
|
30 | лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,
|
31 | осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!
|
32 | Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!
|
33 | Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.
|