| Chapter 6 |
1 | ¶ Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
|
2 | Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
|
3 | Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
|
4 | ¶ Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
|
5 | Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
|
6 | Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
|
7 | Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
|
8 | Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
|
9 | та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
|
10 | Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
|
11 | ¶ Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
|
12 | І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
|
13 | (7-1) Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, нехай ми на тебе надивимось! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на танець військовий?
|