| Chapter 48 |
1 | ¶ На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Горе місту Нево, бо воно поруйноване; Кір'ятаїм посоромлений, здобутий; посоромлений Замок високий, заляканий...
|
2 | Нема більше слави Моаву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: Ходімо, і витнім його із народу! Теж, Мадмене, замовкнеш і ти: за тобою йде меч!
|
3 | Чути крик із Горонаїму: Руїна й нещастя велике!
|
4 | Моав поруйнований, крик підняли аж до Цоару,
|
5 | бо ходом в Лухіт підуть догори з великим плачем, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязкий про руїну...
|
6 | Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой верес в пустині!
|
7 | Бо за те, що надіявся ти на вчинки свої та на скарби свої, ти також будеш узятий, і піде Кемош до полону, а разом із ним його священики та його зверхники...
|
8 | І прийде руїна до кожного міста, і не буде врятоване жодне із них, і загине долина, й погублена буде рівнина, бо так говорив був Господь!...
|
9 | Дайте крила Моаву, і він відлетить, і міста його стануть спустошенням, так що не буде мешканця у них...
|
10 | Проклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто від крови на меча свого стримує!
|
11 | Спокійний Моав від юнацтва свого, і мирний на дріжджах своїх, і не лито із посуду в посуд його, і він на вигнання не йшов, тому в нім його смак позостався, а запах його не змінився.
|
12 | Тому то ось дні настають, говорить Господь, і пошлю Я на нього розливачів, і його розіллють, і посуд його опорожнять, і дзбанки його порозбивають!...
|
13 | І за Кемоша Моав посоромлений буде, як Ізраїлів дім посоромлений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.
|
14 | ¶ Як говорите ви: Ми хоробрі та сильні до бою?
|
15 | Попустошений буде Моав, і до міст його ворог підійметься, і підуть добірні його юнаки на заріз, каже Цар, що Господь Саваот Йому Ймення...
|
16 | Близький похід нещастя Моава, а лихо його дуже квапиться...
|
17 | Співчувайте йому, всі довкілля його, і всі, хто ім'я його знає, скажіть: Як зламалося сильне це берло, ця палиця пишна!
|
18 | Спустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о мешканко, дочко Дівону, бо спустошник Моава до тебе прийшов, і понищив твердині твої!
|
19 | Стань на дорозі й чекай, мешканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: Що це сталося?
|
20 | Моав посоромлений, бо розтрощений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попустошений!
|
21 | І суд ось прийшов на рівнинний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,
|
22 | і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
|
23 | і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон,
|
24 | і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста моавського краю, далекі й близькі...
|
25 | І відтятий Моавові ріг, і рамено його розтрощене, говорить Господь.
|
26 | Упійте його, бо пишавсь проти Господа він, і він з плюскотом упаде до блювоти своєї, і станеться й він посміховиськом!...
|
27 | І чи ж для тебе Ізраїль не був посміховиськом цим? Хіба серед злодіїв був знайдений він, що ти скільки говориш про нього, то все головою хитаєш?
|
28 | Покиньте міста, й пробувайте на скелі, мешканці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безодні гніздиться!
|
29 | Ми чули про гордість Моава, що чванливий він дуже, про надутість його і його гордування, про бундючність його та пиху його серця.
|
30 | Я знаю, говорить Господь, про зухвальство його, і про його балачки безпідставні, робили вони неслухняне!
|
31 | Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над людьми Кір-Хересу...
|
32 | Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галузки твої перейшли аж за море, досягли аж до моря Язера. Спустошник напав на осінній твій плід, і на винобрання твоє,
|
33 | і забрана буде потіха твоя та радість твоя з виноградника й з краю Моава, і вино із чавила спиню! Не буде топтати топтач, радісний крик при збиранні не буде вже радісним криком збирання...
|
34 | Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу нестися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане...
|
35 | І вигублю Я із Моава, говорить Господь, того, хто для жертов виходить на пагірок, і богові кадить своєму.
|
36 | Тому стогне серце Моє за Моавом, немов та сопілка, і стогне серце Моє, як сопілка, за людьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто багатство набув!...
|
37 | Тому кожна голова облисіла, і кожна борода обстрижена, на руках у всіх порізи жалоби, і на стегнах верета...
|
38 | На всіх дахах Моава й на площах його самий лемент, бо розбив Я Моава, мов посуд, якого не люблять, говорить Господь...
|
39 | Як він розтощений плачуть, як ганебно Моав утікав, і як він посоромлений! І Моав став за посміх та пострах для всього довкілля його!
|
40 | Бо так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилетить, і крила свої над Моавом розгорне,
|
41 | міста будуть взяті, й твердині захоплені... І того дня стане серце лицарства Моава, як серце жони-породіллі!
|
42 | І з народів Моав буде вигублений, бо пишавсь проти Господа він...
|
43 | Страх, та безодня, та пастка на тебе, мешканче Моава! говорить Господь.
|
44 | Хто від страху втече, той в безодню впаде, хто ж з безодні підійметься, той буде схоплений в пастку... Бо спроваджу на нього, на того Моава, рік їхньої кари, говорить Господь.
|
45 | Втікачі знесилені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а полум'я з-поміж Сигону, і поїсть край волосся на скроні Моаву та череп синів галасливих...
|
46 | Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів народ, бо сини твої взяті в полон, твої ж дочки в неволю!...
|
47 | І верну Я Моавові долю наприкінці днів, говорить Господь. Аж досі суд на Моава.
|