| Chapter 27 |
1 | ¶ А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
|
2 | І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
|
3 | Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,
|
4 | та й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...
|
5 | І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився...
|
6 | А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: Цього не годиться покласти до сховку церковного, це ж бо заплата за кров.
|
7 | А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,
|
8 | чому й зветься те поле полем крови аж до сьогодні.
|
9 | Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
|
10 | і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені.
|
11 | ¶ Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: Чи Ти Цар Юдейський? Ісус же йому відказав: Ти кажеш.
|
12 | Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
|
13 | Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?
|
14 | А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
|
15 | Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.
|
16 | Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.
|
17 | І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?
|
18 | Бо він знав, що Його через заздрощі видали.
|
19 | Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...
|
20 | А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
|
21 | Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.
|
22 | Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...
|
23 | А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!
|
24 | І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...
|
25 | А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...
|
26 | ¶ Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.
|
27 | Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
|
28 | І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.
|
29 | І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: Радій, Царю Юдейський!
|
30 | І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...
|
31 | А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.
|
32 | А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста.
|
33 | ¶ І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище,
|
34 | дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.
|
35 | А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.
|
36 | І, посідавши, стерегли Його там.
|
37 | І напис провини Його помістили над Його головою: Це Ісус, Цар Юдейський.
|
38 | Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.
|
39 | А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,
|
40 | і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!
|
41 | Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:
|
42 | Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!
|
43 | Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...
|
44 | Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.
|
45 | А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!
|
46 | А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...
|
47 | Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.
|
48 | А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.
|
49 | Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.
|
50 | ¶ А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...
|
51 | І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
|
52 | і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,
|
53 | а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.
|
54 | А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: Він був справді Син Божий!
|
55 | Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.
|
56 | Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.
|
57 | ¶ А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
|
58 | Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
|
59 | І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
|
60 | і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.
|
61 | Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.
|
62 | А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
|
63 | і сказали: Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну.
|
64 | Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...
|
65 | Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте.
|
66 | І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.
|