| Chapter 4 |
1 | ¶ Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
|
2 | хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
|
3 | Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
|
4 | ¶ І потрібно було Самарію Йому переходити.
|
5 | Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
|
6 | Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
|
7 | Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
|
8 | Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
|
9 | Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
|
10 | Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
|
11 | Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
|
12 | Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
|
13 | Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
|
14 | А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
|
15 | Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
|
16 | Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
|
17 | Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
|
18 | Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
|
19 | Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
|
20 | Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
|
21 | Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
|
22 | Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
|
23 | Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
|
24 | Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
|
25 | Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
|
26 | Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
|
27 | ¶ І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
|
28 | Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
|
29 | Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
|
30 | І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
|
31 | Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
|
32 | А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
|
33 | Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
|
34 | Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
|
35 | Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
|
36 | А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
|
37 | Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
|
38 | Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
|
39 | З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
|
40 | А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
|
41 | Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
|
42 | А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
|
43 | ¶ Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
|
44 | Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
|
45 | А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
|
46 | Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
|
47 | Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
|
48 | Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
|
49 | Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
|
50 | Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
|
51 | А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
|
52 | А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
|
53 | Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
|
54 | Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
|