| Chapter 13 |
1 | ¶ А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
|
2 | Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!
|
3 | Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
|
4 | ¶ Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
|
5 | Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.
|
6 | А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.
|
7 | Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
|
8 | Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.
|
9 | Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
|
10 | і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
|
11 | І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...
|
12 | Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
|
13 | І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
|
14 | ¶ А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
|
15 | А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!
|
16 | Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
|
17 | Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
|
18 | і літ із сорок Він їх годував у пустині,
|
19 | а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
|
20 | майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
|
21 | А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
|
22 | А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
|
23 | За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
|
24 | як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
|
25 | А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.
|
26 | Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.
|
27 | Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,
|
28 | і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
|
29 | Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
|
30 | Але Бог воскресив Його з мертвих!
|
31 | Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.
|
32 | І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,
|
33 | що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!
|
34 | А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!
|
35 | Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
|
36 | Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.
|
37 | Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
|
38 | Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.
|
39 | І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
|
40 | Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
|
41 | Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!
|
42 | ¶ А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.
|
43 | А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
|
44 | А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
|
45 | Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
|
46 | Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.
|
47 | Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!
|
48 | А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
|
49 | І ширилось Слово Господнє по цілій країні.
|
50 | Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
|
51 | Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.
|
52 | А учні сповнялися радощів і Духа Святого.
|